ДЛЯ БАТЬКІВ

Шановні батьки! Ця сторінка мого блогу для вас. 

Усі батьки хочуть, щоб їхні діти були здоровими, щасливими, слухняними, добре навчалися, зрештою, були хорошими людьми. Здійснення цих мрій, сподівань залежить від нас, дорослих.

Ми відповідаємо за тих, кого привели у цей світ..
Спробуймо потрудитися над створенням особистості вашої дитини разом!


Як людська психіка «нормалізує війну»

Війна це завжди біль, людські втрати, страх та обмеження. Тому на початку повномасштабного вторгнення більшість із нас навіть уявити не могли, що можна відчувати радість і вести відносно звичайний спосіб життя в умовах воєнного стану.

Однак минали місяці — і що ми маємо зараз? На лінії фронту все ще точаться запеклі бої, а ворог чи не щодня обстрілює наші міста. Гинуть люди, втім це вже не викликає такого паралізуючого шоку, як у лютому чи березні.

Невже ми стали черствими? Це нормально? Невже ми стали поганими людьми, бо дозволяємо собі просто жити й займатися своїми справами, коли у країні триває війна?

Людська психіка вкрай адаптивна і здатна пристосовуватися до багатьох умов — від цього залежить наше виживання. Тому коли градус напруги стає занадто великим, вона говорить нам «годі» і починає будувати бар’єр. Це її природний стан — обмежити деструктивні для людини емоції.

«Коли виснаження прогресує, настає момент байдужості й ігнорування. Ви розумієте, що живете в небезпеці, але психіка робить усе, щоб ви могли витримати це напруження. Так активується захисний механізм — відсторонення від емоцій або блокування доступу до емоційного компонента», — пояснює цей процес лікарка-психіатр Наталія Підкалюк.

Пристосування до нових умов дозволяє нам залишатись ефективними, працювати та займатися побутом, навіть відпочивати й радіти в умовах війни. І це не привід для засудження та докорів сумління. Щоб витримувати травмувальний досвід на довгій дистанції, потрібно робити перерви.

Утім процес нормалізації війни має й іншу сторону — небезпечну для нашого ментального та фізичного здоров’я. Це, зокрема:

Хибне відчуття невразливості — люди все частіше нехтують сигналами про повітряну тривогу і застереженнями влади.

Нормалізація насильства та смерті.

Спотворення цінностей та моралі — війна архетипне явище, що не має нічого спільного з нормальним життям у цивілізованому світі. Тому часто вона знецінює певні соціальні норми — робить їх ніби не важливими, другорядними в нинішніх умовах. Але це не так. Права жінок, ненасильство, гуманне ставлення до тварин, інклюзія — усе це досі на часі.

З мережі




Тривожні думки: рекомендації щодо самодопомоги

Звідки приходять погані думки? Вони – паростки складних ситуацій та травмувальних подій. До того ж це ментальне “бадилля” має вдосталь добрива з негативних оцінних суджень сторонніх та власних гірких помилок. По суті, погані думки є відлунням негативного досвіду – як свого, так і чужого. Крім того, одна з особливостей пам’яті – зберігати спогади про невдачі довше, ніж про успіх.

Тобто сама собою наявність поганих думок є абсолютно нормальним явищем. Але тільки в тому разі, коли вони – як хмарки на емоційному небосхилі. Промайнули й щезли. Та іноді погані думки стають нав’язливими. Вони здатні псувати сон, впливати на здатність розсудливо міркувати, працювати й загалом вести активне життя.

Найчастіше негативні переживання посилюються після сильного стресу або на тлі емоційного вигорання. Ці стани наразі характерні для майже кожного з українців через війну.

Перший дзвіночок – надмірна наявність у думках чи навіть висловлюваннях слів-маркерів, які вказують на перебільшення масштабів катастрофи: “усі”, “завжди”, “ніколи”, “нікому”, “нічого”.

Загалом для роботи із тривожними думками рекомендуємо використовувати такий алгоритм:

1. Опишіть ситуацію, що викликає у вас занепокоєння.
2. Перерахуйте тривожні думки, які виникають щодо цієї ситуації.
3. Розташуйте ці думки за ступенем вірогідності відповідності реальній ситуації (від більш реальних до менш реалістичних).
4. Придивіться до думок, в яких є високі шанси на втілення в житті. Подумайте, на які життєві обставини ви в змозі вплинути?
5. Складіть план дій: що будете робити в разі розвитку подій за найгіршим і найкращим сценарієм.
6. Знайдіть та запишіть думки, які додають сил, ресурс, надію на позитивний результат.

Аналізуючи тривожні думки, важливо усвідомити, що це лише думки, а не реальність.


Казка для дорослих

Жила була Потреба. І була вона страшною, ненажерливою ​​і ненаситною. Потреба була настільки страшною, що її господар свято вірив – даси слабину – зжере з потрухами не звертаючи уваги на крики і спроби відбиватися. Тому Потребу тримали на ланцюзі в найдальшому і найтемнішому закутку. А щоб вона точно не вирвалася її тримали в нашийнику зі страху і наморднику з сорому.

І все б було добре, але Потребі було погано. Вона скорботно вила на місяць і відчайдушно заглядала в очі всім, хто випадково кидав на неї погляд. Іноді Потреба немов божеволіла – вона в розпачі рвала намордник і нашийник і виривалася на волю. І тоді наступав хаос. Потреба носилася як божевільна, їла все підряд, розносила весь двір і будинок, її довго ловили, а піймавши знову садили на ланцюг, обмотували соромом і провиною. І хоча вона розуміла що чинить погано і робить щось не так – не робити це вона не могла. Вона хотіла їжі і свободи. Хотіла відчайдушно і безнадійно.

Потреба любила господаря і не розуміла за що він так з нею. Адже вона хотіла служити йому і бути корисною. Але її чомусь боялися і соромилися. Від того потребі теж було сумно і соромно.

В один із днів щось змінилося. І прийшов господар і послабив зашморг сорому. А потім дав скоринку хліба. Потреба здивовано подивилася на нього не вірячи, що відбувається, а потім акуратно взяла скоринку, боязко махнувши хвостом. Скоринка була маленька, але смачна і від неї всередині було тепло і приємно. Потреба з подивом прислухалася до цих незвичних для неї відчуттів і блаженно заплющила очі. Тепер господар приходив частіше, приносив все більше скоринок, а іноді навіть кісточки. Потреба бачачи його тепер не тулилася в куток, а радісно виляла хвостом і намагалася облизувати руки. І незабаром стало ясно, що намордник з сорому вже не потрібен. Та й зашморг зі страху теж. Потреба стала вільно ходити по двору, і виявилося, що вона розумна і корисна. Може приносити палички і тапки, гавкає на чужих і грає з дітьми. А якщо її смачно погодувати – то вона сама тихо йде в куток, згортається в клубок і видихнувши засинає.

з helpingpractices Анна Пермінова


Притча “Кава”

Приходить до батька молода дівчина і говорить:

– Батьку, я втомилася, у мене таке важке життя, такі труднощі і проблеми, я весь час пливу проти течії, у мене немає більше сил. Що мені робити?

Батько замість відповіді поставив на вогонь три однакові каструлі з водою, в одну кинув моркву, в іншу поклав яйце, а в третю насипав зерна кави. Через деякий час він вийняв з води моркву і яйце і налив в чашку каву з третьої каструлі.

– Що змінилося? – запитав він свою дочку.

– Яйце і морква зварилися, а зерна кави розчинилися у воді – відповіла вона

– Ні, дочка моя, це лише поверхневий погляд на речі.

Поглянь: тверда морква, побувавши в окропі, стала м’якою і податливою. Крихке і рідке яйце стало твердим. Зовні вони не змінилися, вони лише змінили свою структуру під впливом однакових несприятливих обставин – окропу. Так і люди – сильні зовні можуть розклеїтися і стати слабаками там, де крихкі і ніжні лише затвердіють і окріпнуть.

– А кава? – запитала дочка

– О, це – найцікавіше! Зерна кави повністю розчинилися в новому ворожому середовищі і змінили його– перетворили окріп на прекрасний ароматний напій. Є особливі люди, які не змінюються через обставини, – вони змінюють самі обставини і перетворюють їх на щось нове і прекрасне, отримуючи користь і знання з ситуації.


Навіщо дітям книжки?





 Американський тато Девід Вудленд написав в Twitter про те, що він платить своєму сину $1 за кожну прочитану книжку, товстішу за 160 сторінок. 

"В цьому році я виклав вже $120, і син переконаний, що обібрав мене. А це моя найкраща інвестиція", – написав він.

Це викликало цілий шквал суперечок: чи можна платити дітям за читання, і чи дасть це потрібний ефект. 

Питання про те, як зацікавити сучасних дітей читанням, хвилює багатьох батьків. Звикаючи до гаджетів та безлімітних мультфільмів, діти нечасто беруть в руки книжку.

У співпраці з літературно-мистецьким фестивалем Toloka "Українська правда. Життя" розпитала в українських митців, навіщо взагалі треба зацікавлювати дітей книжками та як це зробити.

Навіщо дітям книжки?

📖  Щоб прокачати мозок

Напочатку 2020 року науковці оприлюднили дослідження про вплив читання та планшетів на мозок дитини. 

Вони проаналізували, як мозок 47 дітей реагує на отримання інформації у різний спосіб. 

Виявилося, що читання книжок активує ділянки мозку, що відповідають за навчання та грамотність. 

Натомість двогодинна гра на планшеті призводить до того, що ці ж ділянки лишаються недорозвиненими. 

Після сканування мозку дітей попросили пройти когнітивні тести. Ті, хто бавився у смартфонах або дивилися телевізор більше, ніж годину на день, мали менш розвинуті навички грамотності та нижчу здатність називати предмети. У дітей, які часто читали книги, результати були кращими.

Письменниця Настя Мельниченко, у якої двоє синів, помітила це на їхньому прикладі. 

"Повільне споживання інформації, коли є час порефлексувати – це корисно і значно краще, ніж просто щось побачити і побігти далі, як це відбувається з фільмами. 

Читання сприяє обмірковуванню, розвитку мисленнєвих здібностей", – говорить вона. 

І ще кілька корисних порад:

  • обов’язково читайте самі, власний приклад найкращий для вашої дитини;

  • вибираючи або купуючи книги, обов’язково залучайте до цього процесу дитину;

  • даруйте дитині книги;

  • переказуйте дитині прочитані вами книги в дитинстві;

  • читайте кожен день, хоча б перед сном по 15 хвилин.




2 коментарі:

Підписатися на: Дописи (Atom)