Шановні батьки! Ця сторінка мого блогу для вас.
Усі батьки хочуть, щоб їхні діти були здоровими, щасливими, слухняними, добре навчалися, зрештою, були хорошими людьми. Здійснення цих мрій, сподівань залежить від нас, дорослих.
Як людська психіка «нормалізує війну»
Війна це завжди біль, людські втрати, страх та обмеження. Тому на початку повномасштабного вторгнення більшість із нас навіть уявити не могли, що можна відчувати радість і вести відносно звичайний спосіб життя в умовах воєнного стану.
Однак минали місяці — і що ми маємо зараз? На лінії фронту все ще точаться запеклі бої, а ворог чи не щодня обстрілює наші міста. Гинуть люди, втім це вже не викликає такого паралізуючого шоку, як у лютому чи березні.
Невже ми стали черствими? Це нормально? Невже ми стали поганими людьми, бо дозволяємо собі просто жити й займатися своїми справами, коли у країні триває війна?
Людська психіка вкрай адаптивна і здатна пристосовуватися до багатьох умов — від цього залежить наше виживання. Тому коли градус напруги стає занадто великим, вона говорить нам «годі» і починає будувати бар’єр. Це її природний стан — обмежити деструктивні для людини емоції.
«Коли виснаження прогресує, настає момент байдужості й ігнорування. Ви розумієте, що живете в небезпеці, але психіка робить усе, щоб ви могли витримати це напруження. Так активується захисний механізм — відсторонення від емоцій або блокування доступу до емоційного компонента», — пояснює цей процес лікарка-психіатр Наталія Підкалюк.
Пристосування до нових умов дозволяє нам залишатись ефективними, працювати та займатися побутом, навіть відпочивати й радіти в умовах війни. І це не привід для засудження та докорів сумління. Щоб витримувати травмувальний досвід на довгій дистанції, потрібно робити перерви.
Утім процес нормалізації війни має й іншу сторону — небезпечну для нашого ментального та фізичного здоров’я. Це, зокрема:
Хибне відчуття невразливості — люди все частіше нехтують сигналами про повітряну тривогу і застереженнями влади.
Нормалізація насильства та смерті.
Спотворення цінностей та моралі — війна архетипне явище, що не має нічого спільного з нормальним життям у цивілізованому світі. Тому часто вона знецінює певні соціальні норми — робить їх ніби не важливими, другорядними в нинішніх умовах. Але це не так. Права жінок, ненасильство, гуманне ставлення до тварин, інклюзія — усе це досі на часі.
З мережі
Тривожні думки: рекомендації щодо самодопомоги
Звідки приходять погані думки? Вони – паростки складних ситуацій та травмувальних подій. До того ж це ментальне “бадилля” має вдосталь добрива з негативних оцінних суджень сторонніх та власних гірких помилок. По суті, погані думки є відлунням негативного досвіду – як свого, так і чужого. Крім того, одна з особливостей пам’яті – зберігати спогади про невдачі довше, ніж про успіх.
Тобто сама собою наявність поганих думок є абсолютно нормальним явищем. Але тільки в тому разі, коли вони – як хмарки на емоційному небосхилі. Промайнули й щезли. Та іноді погані думки стають нав’язливими. Вони здатні псувати сон, впливати на здатність розсудливо міркувати, працювати й загалом вести активне життя.
Найчастіше негативні переживання посилюються після сильного стресу або на тлі емоційного вигорання. Ці стани наразі характерні для майже кожного з українців через війну.
Перший дзвіночок – надмірна наявність у думках чи навіть висловлюваннях слів-маркерів, які вказують на перебільшення масштабів катастрофи: “усі”, “завжди”, “ніколи”, “нікому”, “нічого”.
Загалом для роботи із тривожними думками рекомендуємо використовувати такий алгоритм:
1.
Опишіть ситуацію, що викликає у вас
занепокоєння.
2. Перерахуйте тривожні
думки, які виникають щодо цієї ситуації.
3.
Розташуйте ці думки за ступенем
вірогідності відповідності реальній
ситуації (від більш реальних до менш
реалістичних).
4. Придивіться до думок,
в яких є високі шанси на втілення в
житті. Подумайте, на які життєві обставини
ви в змозі вплинути?
5. Складіть план
дій: що будете робити в разі розвитку
подій за найгіршим і найкращим
сценарієм.
6. Знайдіть та запишіть
думки, які додають сил, ресурс, надію на
позитивний результат.
Аналізуючи тривожні думки, важливо усвідомити, що це лише думки, а не реальність.
Казка
для дорослих
Жила була Потреба. І була вона страшною, ненажерливою і ненаситною. Потреба була настільки страшною, що її господар свято вірив – даси слабину – зжере з потрухами не звертаючи уваги на крики і спроби відбиватися. Тому Потребу тримали на ланцюзі в найдальшому і найтемнішому закутку. А щоб вона точно не вирвалася її тримали в нашийнику зі страху і наморднику з сорому.
І все б було добре, але Потребі було погано. Вона скорботно вила на місяць і відчайдушно заглядала в очі всім, хто випадково кидав на неї погляд. Іноді Потреба немов божеволіла – вона в розпачі рвала намордник і нашийник і виривалася на волю. І тоді наступав хаос. Потреба носилася як божевільна, їла все підряд, розносила весь двір і будинок, її довго ловили, а піймавши знову садили на ланцюг, обмотували соромом і провиною. І хоча вона розуміла що чинить погано і робить щось не так – не робити це вона не могла. Вона хотіла їжі і свободи. Хотіла відчайдушно і безнадійно.
Потреба любила господаря і не розуміла за що він так з нею. Адже вона хотіла служити йому і бути корисною. Але її чомусь боялися і соромилися. Від того потребі теж було сумно і соромно.
В один із днів щось змінилося. І прийшов господар і послабив зашморг сорому. А потім дав скоринку хліба. Потреба здивовано подивилася на нього не вірячи, що відбувається, а потім акуратно взяла скоринку, боязко махнувши хвостом. Скоринка була маленька, але смачна і від неї всередині було тепло і приємно. Потреба з подивом прислухалася до цих незвичних для неї відчуттів і блаженно заплющила очі. Тепер господар приходив частіше, приносив все більше скоринок, а іноді навіть кісточки. Потреба бачачи його тепер не тулилася в куток, а радісно виляла хвостом і намагалася облизувати руки. І незабаром стало ясно, що намордник з сорому вже не потрібен. Та й зашморг зі страху теж. Потреба стала вільно ходити по двору, і виявилося, що вона розумна і корисна. Може приносити палички і тапки, гавкає на чужих і грає з дітьми. А якщо її смачно погодувати – то вона сама тихо йде в куток, згортається в клубок і видихнувши засинає.
з helpingpractices Анна Пермінова
Притча
“Кава”
Приходить до батька молода дівчина і говорить:
– Батьку, я втомилася, у мене таке важке життя, такі труднощі і проблеми, я весь час пливу проти течії, у мене немає більше сил. Що мені робити?
Батько замість відповіді поставив на вогонь три однакові каструлі з водою, в одну кинув моркву, в іншу поклав яйце, а в третю насипав зерна кави. Через деякий час він вийняв з води моркву і яйце і налив в чашку каву з третьої каструлі.
– Що змінилося? – запитав він свою дочку.
– Яйце і морква зварилися, а зерна кави розчинилися у воді – відповіла вона
– Ні, дочка моя, це лише поверхневий погляд на речі.
Поглянь: тверда морква, побувавши в окропі, стала м’якою і податливою. Крихке і рідке яйце стало твердим. Зовні вони не змінилися, вони лише змінили свою структуру під впливом однакових несприятливих обставин – окропу. Так і люди – сильні зовні можуть розклеїтися і стати слабаками там, де крихкі і ніжні лише затвердіють і окріпнуть.
– А кава? – запитала дочка
– О, це – найцікавіше! Зерна кави повністю розчинилися в новому ворожому середовищі і змінили його– перетворили окріп на прекрасний ароматний напій. Є особливі люди, які не змінюються через обставини, – вони змінюють самі обставини і перетворюють їх на щось нове і прекрасне, отримуючи користь і знання з ситуації.
Навіщо дітям книжки?
Американський тато Девід Вудленд написав в Twitter про те, що він платить своєму сину $1 за кожну прочитану книжку, товстішу за 160 сторінок.
"В цьому році я виклав вже $120, і син переконаний, що обібрав мене. А це моя найкраща інвестиція", – написав він.
Це викликало цілий шквал суперечок: чи можна платити дітям за читання, і чи дасть це потрібний ефект.
Питання про те, як зацікавити сучасних дітей читанням, хвилює багатьох батьків. Звикаючи до гаджетів та безлімітних мультфільмів, діти нечасто беруть в руки книжку.
У співпраці з літературно-мистецьким фестивалем Toloka "Українська правда. Життя" розпитала в українських митців, навіщо взагалі треба зацікавлювати дітей книжками та як це зробити.
Навіщо дітям книжки?
📖 Щоб прокачати мозок
Напочатку 2020 року науковці оприлюднили дослідження про вплив читання та планшетів на мозок дитини.
Вони проаналізували, як мозок 47 дітей реагує на отримання інформації у різний спосіб.
Виявилося, що читання книжок активує ділянки мозку, що відповідають за навчання та грамотність.
Натомість двогодинна гра на планшеті призводить до того, що ці ж ділянки лишаються недорозвиненими.
Після сканування мозку дітей попросили пройти когнітивні тести. Ті, хто бавився у смартфонах або дивилися телевізор більше, ніж годину на день, мали менш розвинуті навички грамотності та нижчу здатність називати предмети. У дітей, які часто читали книги, результати були кращими.
Письменниця Настя Мельниченко, у якої двоє синів, помітила це на їхньому прикладі.
"Повільне споживання інформації, коли є час порефлексувати – це корисно і значно краще, ніж просто щось побачити і побігти далі, як це відбувається з фільмами.
Читання сприяє обмірковуванню, розвитку мисленнєвих здібностей", – говорить вона.
І ще кілька корисних порад:
обов’язково читайте самі, власний приклад найкращий для вашої дитини;
вибираючи або купуючи книги, обов’язково залучайте до цього процесу дитину;
даруйте дитині книги;
переказуйте дитині прочитані вами книги в дитинстві;
читайте кожен день, хоча б перед сном по 15 хвилин.
Кібербулінг. Корисна інформація для батьків
УВАГА! Батькам дитини, що страждає від булінгу та кібербулінгу треба завжди пам'ятати три важливі речі:
1. Не потрібно карати дитину, коли вона довірилась і розповіла про те, що стала жертвою кібербулінгу (або булінгу).
2. Дитина вже постраждала, і якщо батьки її не підтримають, наступного разу вона може не звернутися по допомогу.
3. Повністю забороняючи доступ дитини до інтернету (або до іншого простору у реальному житті) ви досягнете тільки того, що дитина більше вам нічого не буде розповідати.
Чому діти використовують віртуальну агресію:
- задля реваншу або помсти. Діти, зазнавши нападок у реальному житті, можуть спробувати бути булерами у віртуальному середовищі.
- щоб розважитись. Діти не усвідомлюють імовірні негативні наслідки своїх вчинків.
- для посилення булінгу. Кібербулінг є додатковим засобом посилення жорстокого ставлення до дитини у реальній групі.
Контролювати віртуальне середовище дитини украй важко. Але є певні стратегії, які допоможуть захистити дитину.
Видрукуйте, збережіть, поясніть це дитині.
Поради батькам для підтримки дитини
1. Не поспішай
Не поспішай, не виплескуй свій негатив у кібер-простір. Важливо домовитись із дитиною, щоб вона не відповідала на вразливі повідомлення до того, як порадиться з дорослими. Старшим дітям запропонуйте правило: перед тим, як писати і відправляти повідомлення, потрібно заспокоїтись, притишити роздратування, злість, образу, гнів. Емоції – погані порадники, вони минають, а написане й відправлене в Інтернет продовжує нести та помножувати негатив уже без Вашої волі і контролю.
2. Будуй свою репутацію
Будуй власну онлайн-репутацію, не провокуйся ілюзією анонімності. Інтернет – це особливе середовище із своїми правилами поведінки - «нетикетом» (новоутворення від англ. net –мережа і «етикет»). Хоча кібер-простір і надає додаткові можливості відчути свободу і розкутість завдяки анонімності, дитині потрібно роз’яснити, що існують способи довідатись, хто саме відправив повідомлення, хто стоїть за певним ніком (анонімним псевдонімом). І якщо некоректні дії у віртуальному просторі призводять до реальної шкоди – від анонімності залишається лише ілюзія: все тайне стає явним. У віртуальному просторі, як і в реальному, діє золоте правило: стався і дій стосовно інших так, як хотів би, щоб ставились до тебе. Крім того, Інтернет фіксує історію, яка складається із публічних дій учасників і визначає його онлайн-репутацію – накопичений образ особистості в очах інших учасників: заплямувати її легко, виправити – важко.
3. Поважай факти
Зберігати підтвердження факту нападів. Потрібно роз’яснити дитині: якщо її неприємно вразило якесь повідомлення чи картинка на сайті (фото, відео, будь-що), правильна реакція – вимкнути екран (щоб зупинити негативний вплив) і негайно звернутись до батьків за порадою. Старші діти можуть зберегти чи видрукувати сторінку самостійно, щоб порадитись з батьками в зручний час.
Що ігнорувати
Доречно ігнорувати поодинокий негатив. Одноразові образливі повідомлення найкраще ігнорувати, часто в результаті цього кібербулінг на початковій стадії і зупиняться. Досвідчені форумчани послуговуються правилом: «найкращий спосіб боротьби з неадекватами – ігнор». Якщо ж реагувати на негативні коментарі, комунікація продовжується.
Коли ігнорувати не варто
Не дивлячись на те, що відправник Вам не відомий, якщо листи систематично містять загрози життю і здоров’ю, або порнографічні сюжети, варто поставити до відома телефонного або Інтернет-провайдера, інспектора місцевого відділку міліції із роботи з неповнолітніми (для цього й важливо копіювати повідомлення із загрозами). Якщо образлива інформація розміщена на сайті, варто зробити запит адміністратору щодо видалення цієї інформації.
Поради для батьків
- Важливо, щоб профілактичні дії з впровадження правил, або дії допомоги у випадку нападів батьки робили спокійно і впевнено, даючи дітям позитивний емоційний ресурс захищеності, підтримки. Своє хвилювання і тривогу можна обговорювати з іншими дорослими, наприклад, іншими батьками, діти яких були жертвами булінгу (програма дій школи може включати організацію таких зустрічей). Варто також поставити до відома педагогів, поінформувати про наявність проблеми, адже це дозволить їм більш уважно і цілеспрямовано відстежувати ситуації традиційного булінгу, поєднання якого із кібербулінгом є особливо небезпечним.
- Опановуйте нові знання. Батьки мають регулювати користування дитини новими технологіями щоб не залишати дитину наодинці з віртуальною реальністю, батьки мають самі опановувати інтернет, навчатися користуватися планшетом або смартфоном тощо. Ви ж розповідаєте про правила дорожнього руху та правила користування побутовою технікою? Не забувайте й про правила безпеки в інтернеті.
- Будьте уважними до дитини уважно вислуховуйте дитину щодо її вражень від інтернет-середовища звертайте увагу на тривожні ознаки після користування інтернетом, які можуть вказувати на те, що дитина стала жертвою (засмучена чимось, відмовляється спілкуватися тощо).
- Підтримуйте довірливі взаємини з дитиною доступно розкажіть дитині про кібербулінг, поясніть свою мотивацію: ви піклуєтеся, а не намагаєтеся контролювати приватне життя наголосіть, що якщо дитині надходять образливі листи, есемески або виникають інші проблеми в інтернеті, вона може розраховувати на допомогу батьків не потрібно погрожувати покаранням за відвідування небажаних сайтів — ліпше пояснити загрозу, яку несуть ці сайти.
- Здійснюйте обмежений контроль. Можна відстежувати події онлайн-життя дитини через соцмережі, спостерігати час від часу за реакціями дитини, коли вона в інтернеті. Щоб запобігти комп’ютерній залежності, регламентуйте час користування інтернетом, адже діти часто втрачають відчуття часу онлайн вагомим фактором впливу на дітей є позитивний приклад батьків: якщо вони самі просиджують години за розвагами в інтернеті, забороняючи натомість дитині, вплив їхніх виховних заходів буде суттєво низький.
- Застосовуйте технічні засоби безпеки для захисту від інформаційних загроз навчіть дитину користуватися спеціальними безпечними пошуковими системами можна використовувати програми-фільтри батьківського контролю, які відкривають доступ тільки до обмеженого переліку безпечних для дітей та блокують шкідливі сайти з недитячим контентом (такі фільтри можна встановити в операційній системі або в антивірусній програмі).
- Формуйте комунікативну культуру роз’ясніть дитині, яка її власна поведінка буде вважатися нормальною, а яка небезпечною чи безвідповідальною зауважте, що спілкування в інтернеті, як і в реальному житті, має бути відповідальним: воно може мати певні наслідки і для самої дитини, і для людей, з якими вона спілкується в інтернеті не варто створювати вигадані образи, негативно реагувати на кожне повідомлення провокативного характеру.
Якщо дитина — кібербулер
У такому разі потрібно заспокоїтися і перевірити інформацію, можливо, проконтролювати комунікації дитини. Діяти обережно та комплексно, обов'язково проконсультуватися з психологом та поговорити з вчителями, друзями. Причиною такої поведінки можуть бути психологічні проблеми. Не варто звинувачувати школу або батьків жертви у роздмухуванні ситуації та применшувати значущість проблеми =. Ніхто з батьків не хоче, аби їхні діти опинилися в ситуації кібербулінгу — ні в статусі жертви, ні в статусі булера. Батьки, пам'ятайте, що це ваша дитина, і вона потребує вашого розуміння та захисту, не зважаючи ні на що.
https://www.youtube.com/watch?v=b64s14YZ_6M
ВідповістиВидалитиСім порад батькам як підтримати дитину під час війни.
ВідповістиВидалити