ВІЗИТІВКА ВЧИТЕЛЯ

 

              

 

І Бог дарував мені вчительську долю.
Не ту, що гладенька, не ту, що по полю
Між квітів пахучих стежиною в’ється,
З краплини роси тобі щиро сміється.
Не ту, що байдужа, не ту, що не знає,
Де мрія дитяча по світу блукає,
А ту, що у серці пташиною б’ється
І перед лихом ніколи не гнеться.
Таку, що не спиниш, не скажеш: доволі,
Бо вчитель – це сцена, де є усі ролі,
І кожну не грати, а нею прожити,
І душу дитячу у щастя зліпити.
Любов’ю горіти, на мить не згасати,
Якщо й не вдалося, навчити літати.
Увесь світ пелюстковий до ніг пригорнути,
Щоб радість відчути – Людиною бути.
У тому вся суть: не для себе прожити,
А когось хоч трошки навчити любити,
Побігти в ромашки по літньому полю,
Спасибі, Господь, за учительську долю! 

                                    

УЧИТЕЛЬ: ШЕВЧЕНКО СВІТЛАНА ВОЛОДИМИРІВНА

ОСВІТА : ЧЕРКАСЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ

ПОСАДА: ВЧИТЕЛЬ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ПРЕДМЕТИ, ЯКІ ВИКЛАДАЮ: ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА, УКРАЇНСЬКА МОВА І ЛІТЕРАТУРА , ОСНОВИ ЗДОРОВ'Я

ПРОБЛЕМА, НАД ЯКОЮ ПРАЦЮЮ :

" ЕФЕКТИВНІ ПРИЙОМИ РОЗВИТКУ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ НА УРОКАХ ЗАРУБІЖНОЇ  ТА УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ"

"ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ, ЯК ОДНА З УМОВ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ"

КАТЕГОРІЯ: ВИЩА

ЗВАННЯ: "СТАРШИЙ ВЧИТЕЛЬ"

СТАЖ РОБОТИ: 34 РОКИ

МОЄ ПЕДАГОГІЧНЕ КРЕДО:

УЧИТИСЬ ВАЖКО. А УЧИТЬ ЩЕ ВАЖЧЕ.

АЛЕ НЕ МУСИШ ЗУПИНЯТИСЬ ТИ.

ЯК УЧНЯМ ВІДДАЄШ УСЕ НАЙКРАЩЕ,

ТО Й САМ СЯГНЕШ НОВОЇ ВИСОТИ.

ЖИТТЄВЕ КРЕДО:

" СТАВСЯ ДО ЛЮДЕЙ ТАК, ЯК ХОЧЕШ, ЩОБ ВОНИ СТАВИЛИСЯ ДО ТЕБЕ"